Юнґер Е. В сталевих грозах

Найвідоміша книга Ернста Юнґера В сталевих грозах («In Stahlge-wittern»), яка має підзаголовок Зі щоденника командира ударної групи, була вперше опублікована 1920 р. коштом автора й упродовж кількох років стала бестселером. Це, можливо, найдокладніша, найправдивіша, найважливіша книга про Першу світову війну. Форма щоденника виявилася при цьому адекватним засобом передачі фронтових вражень: регулярні й точні, хоча й фрагментарні нотатки утворюють врешті-решт багатоманітну й вражаючу воєнну мозаїку, яка не могла б бути переконливішою. Книга Юнґера В сталевих грозах передує найзнаменитішому німецькому антивоєнному творові, романові Еріха Марії Ремарка На Західному фронті без змін (1928/29). Для його автора ця книга була взірцем, і в опублікованій 1928 року статті він хвалив її за те, що вона показувала воєнний досвід «без усякого пафосу» і з «належною об’єктивністю»: «точно, серйозно, сильно й з наростаючою напругою, аж поки в ній і справді не знайшло свого вираження суворе обличчя війни, жахіття матеріальної битви й незмірна, всепоглинаюча сила віталізму серця». Сьогодні Ремарк сформулював би це, очевидно, інакше; але те, що він тоді висловив, лишається незмінним і сьогодні: проникливе й нещадне, водночас сповнене страждань і фривольне, так само шокуюче, як і вражаюче зображення війни слід визнати письменницьким досягненням і документацією епохальної диспозиції та досвіду, навіть якщо до війни ставитися з відразою. Гельмут Кізель Ернст Юнґер (1895-1998) – видатний німецький письменник, оповідач, публіцист, есеїст. Бойовий офіцер, активний учасник двох світових воєн. Ідеолог «консервативної революції», ентомолог, військовий теоретик. Найсуперечливіша постать німецької літератури 20 ст. з надто мінливими духовними інтенціями, представник т.зв. «магічного реалізму». Ранні твори позначені «героїчним нігілізмом» переживання Першої світової війни.    Згодом відходить від національно- революційних ідеалів і з етично-гуманістичних позицій критикує тоталітаризм і насилля, вбачаючи у них загрозу бездуховності. Видатний стиліст, майстер кристально ясної прози з точністю формулювань і холодним відстороненням від зображуваного, тяжінням до естетизму й маньєризму. У пізній творчості торкається метафізичних проблем, застерігаючи від уярмлення особистості, яке несуть із собою авторитарні й технократичні моделі розвитку людства.