«Співомовок» — своєрідного веселого «Кобзаря» для багатьох українських поколінь, однієї з найулюбленіших книжок чи не кожної української родини. Його вроджений поетичний хист був настільки органічний і потужний, а мова така природна й легка, що за один день (чи ніч) цей 23—25-річний студент міг написати з десяток, уже класичних на сьогодні, співомовок. Неначе якийсь розсміяний Орфей запоями диктував йому свої щонайвеселіші поетичні придабашки у час найбільшої життєвої скрути поета, коли він майже не мав засобів до існування. На жаль, таке його поетичне моцартіанство тривало не більше п'яти-шести років... А в одній із своїх ліричних поезій козак Вінок Руданський (так поет любив називати себе на український лад, адже грецьке «стефанос» — це вінок) за 130 років до чорнобильської трагедії написав такі рядки: «І димить чорнобиль, заким запалає, І вічную пам'ять Божий птах співає...» До нашого видання, разом з добре знаними творами поета,увійшли і ті співомовки, які майже не публікувалися за радянської доби.
–5%
Співомовки