Характерною рисою п’єс А.Георгіу є інтертекстуальна взаємодія з творами грецької традиції: драматургією Аристофана чи поезією Я.Рицоса, або європейського театру та поп-культури: «Щасливі дні» С.Бекета та «Хвороба», «Гамлет-машина» Гайнера Мюлера та «Була я Лісистратою». Однією з центральних тем творчості А.Георгіу є функціонування пам’яті як основного механізму усвідомлення людиною своєї особистості, втрата пам’яті як різновид соціального вмирання його персонажів, пам’ятання та пригадування як процес «гри» ідеологій, унаслідок якої людина може втратити своє особисте Я, створити «фальшиві» спогади, прийнятні для тих чи інших ціннісних моделей, які існують в суспільстві як незмінні та непорушні норми. Пригадуючи епізоди свого життя, герої А.Георгіу постійно потрапляють в ситуацію визначення меж нормального та ненормального...
–6%
Люба моя Лісистрато