«Крови немає. Страху теж. Очевидно, я жива, але ще не встигла піднятися над власним тілом», — перша думка Софії, яка тримається за мокрим відбійник і дивиться на свою розбиту машину. Втрата пам'яті — не найбільш гіршою, що з нею сталося. Є ще дещо, але про це Софія боїться зізнатися навіть самій собі. Смак Гамана, змішаного з землею, який час від часу з'являється на язиці, ніби повністю підтверджує, що її страх виправданий. Куди Софія сиділа травневим ранком перед зіткненням, звідки на її руці браслет, а вдома — порожня пляшка з-під віскі та запах сигарет, яких вона ніколи не брала в руки? Все це лягає темною плямою в пам'яті та стає початком непростого шляху пошуків і здогадок, який призводить Софію на інший кінець світу.
–5%
Alina Ross Я... поміряла в 34