Маленька Наталочка живе в Криму, і їй шість років. Вона вміє читати й писати і дуже хоче, щоб їй скоріше виповнилося сім, адже тоді можна буде ходити до школи. Зараз же, поки батьки на роботі, дівчинка здебільшого проводить час зі своїми бабусями й дідусями. Зокрема — з прабабусею Устею, якій ось-ось виповниться сто років!
Як це — гратися в наздоганялки та ховайка з такою старенькою бабусею? Як живе прабабуся? Чому не вміє складати конструктор і не цікавиться коміксами? Скільки казок може вигадати прабабуся, та чому всі кажуть, що Наталочка на неї схожа? І головне питання: чому дорослі такі диваки?
Це дуже затишна історія про сімейне тепло, важливість родини, цінність розказаних казок і часу, проведеного разом. Із неї ви також дізнаєтесь про культурні традиції та побут українців різних поколінь. Основою книжки стали справжні події з дитинства авторки.
–5%
Це я така у бабу Устю