Владислав Реймонт — польський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1924 р. за роман «Крестьяни». Прилягав до кола неоромантиків «Молода Польща». Автор оповідань, повістей, романів, різноманітних тематично та жанрово. У творчості об'єднані традиції критичного реалізму з елементами натурального та символізму.
У найкращих зразках прози «Встріча», «Перед світанку», «Справедливо» домінує побутова тематика та картини з життя села. Романи «Комедіантка», «Броження» присвячені описам життя провінціального методиства, акторського середовища, переважає міська тематика. Автор роману «Вампір», історичної трилогії «1794 рік» про Польщі кінця XVIII століття й національно-вільного відновлення під керівництвом Тадеуша Костюшко.
Реймонт хворобливо сприймав революційні події 1905 г, не схвалений революцію як спосіб змін у соціумі. Творчим відгуком на ці події став роман «Мрійник» 1910 р. тематично та за художньою манерою близький до «Комерантки» і «Ферментів». Головний герой твору — касир на маленькій залізничній станції, який тікає до Парижа, мріючи про незвичайну любов і відчуваючи тугу за яскравим недосяжним життям.
–5%
Владислав Реймонт Мрійник