Руда кішка Глорія раптово прокидається і розуміє, що її дому більше немає. Стіни розсипалися пилом, у проломах гуляє холодний вітер, а там, де колись була підлога, — бездонне провалля. Удалині виє страшний металевий пес, а внизу ходять якісь пройдисвіти та залізні звірі, що плюються вогнем… Змучена й голодна, Глорія спостерігає, що робиться внизу, і поволі починає згадувати: інші події, інші руки, інші імена — свої минулі життя. Однак чужинці в них були ті самі: коли вона ластилася до ніг козака Тадея, і перевернула чорнильницю на столі панни Орисі, і ганяла мишей із криївки, і ще безліч разів… Щоразу вона стояла до кінця зі своїми людьми. І цього разу вона лишатиметься поруч — скільки буде потрібно…
–5%
9 життів кішки Шафи