У цій збірці оповідань кожен знайде історію, яка торкнеться серця та оживить власні спогади. Кожне оповідання - окремий світ, у який занурюєшся з головою. Разом із героями я повернулася в Маріуполь, переживала за Лідину доньку та внучат, ніби знала їх особисто. З цікавістю спостерігала за життям Миколи - непростим, але таким щирим і справжнім. І тепер дуже хочу, щоб його третє бажання здійснилося якомога швидше. Найболючішою для мене стала історія про Даню та його матусю, адже втрата рідної людини - це біль, який неможливо описати словами. Деякі оповідання повернули мене у власні спогади. Особливо історія про молодь, яка відпочивала в Криму - я й сама була там у 2013 році та гуляла тими ж місцями. Найсильніше мене тригернула історія про постійні зради чоловіка та безумне, майже сліпе кохання до нього. Дуже теплою та затишною була історія про онуків, які проводили літо у бабусі в селі - вона огорнула справжньою атмосферою дитинства. А історія про однокласників стала для мене справжньою мотивацією та нагадуванням, як сильно люди можуть впливати одне на одного навіть через роки. І окремо зачепила історія про журавля та синичку, хоча вона зовсім не про птахів. Для мільйонів українців слова «не забирай мого дому» стали реальністю та внутрішньою молитвою-протестом проти війни, окупації, вимушеного переселення та втрати рідних стін.
–5%
Не забирай мого дому. Яна Вовк. Український пріоритет