Книга присвячена розбору теми взаємовідносин природознавства та східно-християнського богослов'я. Чи можна вважати давньохристиянських богословів пристосуванцями до наукових концепцій свого часу? Чи змінюється психологія людини та осмислення нею догмату, якщо вона раптом дізнається, що Земля перестала бути центром космосу? Де, за уявленнями дохристиянських релігій, глибинної психології, фізіології та східно-християнського богослов'я, бере початок наукова теорія і як вона співвідноситься з спостережуваними фактами? Відповіді на ці питання дозволили автору дослідження пов'язати наукову та релігійну системи знань відповідно до принципів давньохристиянського символізму.