Тонкість смаку не є зовсім ні даром Природи, ні витвіром мистецтва. Вона залежить від відомих здібностей душі, які удосконалюються в міру їхньої вправи. Смак, власне кажучи, полягає в удосконаленні початків, які взагалі називаються здібностями уяви, і про які нинішні Філософи міркують як про почуття внутрішніх, або розважливих, що доставляють нам поняття найтонші і ніжніші, ніж ті, котрі приписуються знаряддям почуттів зовнішніх. Їх можна дозволити на наступні початки; тобто, на відчування новини, величі, краси, наслідування, згоди, кумедного та чесноти. Отже і маю я почати від цих почуттів те, що я маю намір сказати про природу смаку...