Надворі 1913 рік. Шістнадцятирічний Герберт Бергер погано вчиться і все більше нудьгує в школі. Значно цікавішими для нього є книжки про пригоди та подорожі, які він потім читає під партою. Особливе захоплення викликає в нього цей загадковий африканський континент. А далі в юному віці усе таємниче здається доступним серцю лише просторово, Герберт наважується діяти — він іде з дому, щоб вступити до французького Іноземного легіону. Сама втеча, а згодом і подорож до Африки сповнені численних несподіванок, нових знайомств і досвіду, а також багатьох розчарувань. У цьому значною мірою автобіографічному романі, типово юнґерівському за своєю стилістикою, перед читачем постають яскраві типи суспільного дна, неповторні ландшафти Ельзасу, південної Франції та Алжиру, поетичні картини сновидінь, мрії наяву та спогади дитинства у поєднанні з проникливими думками автора про становлення молодої людини в модерному суспільстві. Африканські ігри юного Берґера ставлять крапку на його дитинстві та відкривають шлях до жорстокого світу дорослих, кульмінацією якого стане майбутня війна.