Видання пропонує першу наявну в перекладі з їдишу добірку програмових документів їдишського авангарду: художників, критиків, письменників, поетів та митців широкого профілю, що осмислювали становлення і шляхи подальшого розвитку єврейського мистецтва. Їдишомовний дискурс єврейського мистецтва постає у хронологічному й тематичному порядку, відкриваючи читачеві широку панораму початку ХХ століття, з усім її новочасним різноманіттям. Рефлексії, роздуми, рецензії, критика й реакція на критику, міркування про шляхи єврейського мистецтва і завдання єврейського митця - з усім цим україномовний читач має змогу вперше ознайомитися, аби отримати уявлення чи зрозуміти досконаліше калейдоскопічність, багатоголосся, особистісні й інтертекстуальні контакти їдишомовних митців у 1900-1930-ті роки, що відбувалося близько й далеко, та повсякчас мали в собі дещо, що може відгукнутися. Книжка об'єднує їхні програмові виступи, критичні статті й есеї, що формували уявлення про роль митця і напрями розвитку єврейського мистецтва в добу радикальних змін. Перед читачем розгортається послідовна картина 1900–1930-х років — часу, коли формувалися нові художні принципи й точилися гострі дискусії про межі традиції та модерності. Упорядковані хронологічно й тематично матеріали дозволяють простежити, як виникали мистецькі програми, як автори реагували на критику й відповідали на запитання про завдання єврейського митця. Книжка фіксує напруження між національною ідентичністю та універсальними модерністськими тенденціями, між прагненням зберегти спадщину і необхідністю оновлення. Видання розраховане на широке коло поціновувачів мистецтва, на людей, знайомих із єврейським мистецтвом чи з мистецтвом авангарду. Гілель Казовський, Яків Каган та низка митців і теоретиків першої третини ХХ століття постають у виданні Маніфести та документи єврейського авангарду як учасники інтелектуальної розмови про майбутнє мистецтва.