Я не можу не писати про ці події. Тому що я усе це пережив, я усе це бачив на власні очі. Прип'ятський попіл стукає! Та що там стукає! Він гримає в моє серце! Одразу після аварії місто Припять зникло, воно начебто ніколи не існувало. У газетах, по телебаченню, по радіо місто Припять скромно називали селищем енергетиків. Селище, де жило п'ятдесят тисяч населення, де лише дітей було стільки, скільки мешканців у Чорнобилі, який геть несподівано став символом цієї жахливої трагедії. Жах раптової евакуації накрив Припять разом із хмарою радіоактивного пилу. Ось про ці перші, найстрашніші післяаварійні дні я вам і розповім.
–5%
Мамо, а що це було? Олександр Есаулов. Теза