Таємниця літературного злочину, за який ліквідовано українських радянських письменників 30-х років, тривожила багатьох. Офіційне пояснення _ терористи - від самого початку сприймалося. Як крик злодія: Ловіть злодія!. Реабілітація 50-х років і видання їхніх вибраних творів не пояснювали нічого, а ще більше вуалювали таємницю. Аж ось у Парижі 1959 року виходить антологія творів і розстріляних, і перевихованих, і пропалих безвісти. З неї видно їхню головну вину перед сталінським режимом: вони прагнули зберегти письменницьку честь і національну гідність. Тут зібрано справді найкращі твори.