Микола Зеров (1890–1937) — ключова постать в історії національно-культурного Ренесансу 1920-х рр. Літературознавець, лідер п'ятірного грона поетів-неокласиків, полеміст, блискучий перекладач, київський Золотоуст, чиє ораторське мистецтво справедливо вважається неперевершеним, живе срібло, за визначенням друзів, — усе це грані однієї творчої особистості. Повість про Миколу Зерова Володимира Панченка є дослідженням історії життя цієї незвичайної людини. Проникливий аналіз різних аспектів творчості Зерова поєднується із увагою до культурного й суспільно-політичного контексту 1910–1930-х років, до літературно-мистецького середовища Києва того унікального часу. Ведучи вільну від академічних надмірностей оповідь, покликану актуалізувати традицію повісті минулих літ, автор органічно використовує рідкісні архівні матеріали, раритетні періодичні видання і документи. Його пошуки утраченого часу — це спроба максимально наблизити до нас події й обличчя тих різьбярів, які, попри підлі і скупі часи, прагли піднести українське художнє слово на справжні верхогіря. Дослідження Володимира Панченка стало переможцем престижного книжкового рейтингу Літакцент року_2018 у номінації Літературознавство.
–5%
Повість про Миколу Зерова. Володимир Панченко. Дух і Літера