Поеми Павла Мовчана — це своєрідні жанрово-стильові вітражі, які імпульсивно переливаються тривожно-запитальною енергією духопіднесення. Раптові перепади ритму, згущення і несподівані прояснення настроїв та переживань, емоційно-експресивне, напружено-почуттєве рефлексування — все це засвідчує й виражає діалектичну суперечливість духовних пошуків митця, який постійно перебуває або у внутрішньому діалозі з самим собою, або в діалогічному спілкуванні ліричного власне автора з об'єктом рефлексії. Властива для його поем Відчай, Потоп, Вогонь фрагментарність, різнорідність ритму монологічного виповідання, динамічна пульсація думки, зосередженої на пізнанні себе, розіп'ятого на хресті сумнівів і переживань, неспокійні, бурхливо емоційні розмисли про духовно-історичні травми свого народу і людства засвідчують поривання поета осягнути неповторне, запліднене духом творчості людське буття-у-світі.
–5%
Поеми Материк. Мовчан Павло. Український пріоритет