Вперше ця книга була опублікована 1978 року у США. Згодом вона стала першою частиною автобіографічної епопеї, видання якої мовою оригіналу здійснила у 2010_2012 роках Харківська правозахисна група за підтримки фонду Генріха Бьолля в Україні. Українське видання інспіроване тим, що радянський дисидент Л. Копелєв (1912_1997) народився у Києві, освіту здобув у Києві та Харкові, зберіг не лише спогади про дореволюційне і післяреволюційне життя в Україні, а й палку любов до краю, дружив із українськими дисидентами-шістдесятниками. Проте найбільша цінність цих спогадів у тому, що тут мовиться про фатальні хлібозаготівлі початку тридцятих років, які призвели до голодомору. Ці свідчення безпосереднього учасника подій позначені щирістю та гіркотою запізнілої сповіді. Спогади Л. Копелєва поєднують живі деталі із роздумами про витоки трагедії геноциду цілого народу - саме тоді, коли тема була табуйована, коли зросли покоління, які нічого не знали про голод 1932_1933 років.
–5%
І сотворив собі кумира. Копелев Лев Зиновійович. Дух і Літера