Евріпід (бл. 480 до н.е. – 406 до н.е.) – третій після Есхіла й Софокла атенський трагік. Його творчість відзначається критичним ставленням до будь-яких усталених норм – від мітологічних до суспільних. Творам Евріпіда властиві інтонації філософського диспуту в дусі софістів, інтерес до людської долі. Софокл вважав, що саме він змальовує людей, якими вони повинні бути, Евріпід же – такими, якими вони є. Справді-бо, одна річ скомпонувати образ героїчної особистості, чиї дії підлягають окресленій нормативності, й цілком інша – зазирнути у людську душу, спробувати поетичним словом передати те, що в ній діється. Гармонія пропорцій, співмірність, доцільність – усе, що в уявленні еллінів пов'язувалося з поняттям прекрасного, що давало насолоду від сприймання довершеної цілості, вихоплювалося з-під Евріпідового стилоса – А. Содомора.
–5%
Евріпід. Трагедії. Апріорі