Книга сучасного православного богослова Арістотеля Папаніколау являє собою новітній досвід формулювання політичної теології, що спирається на східно-православну традицію і водночас перебуває в діалозі з теологами з інших християнських конфесійних контекстів. Автор поставив перед собою амбітне завдання: показати, як східно-християнська ідея обоження, інтерпретована в ширшому розумінні бого-людського спілкування, може стати продуктивною для визначення позицій і дій православних християн у сучасному ліберально-демократичному політичному контексті. З теологічного погляду автор розглядає теми демократії, прав людини, спільного блага, свободи слова, політичного прощення і говоріння правди, співвідносячи їх із традицією, що сходить до політичної теології стародавньої церкви. Основна ідея книги полягає в тому, що ліберальна демократія є не ворогом церкви, а, навпаки, тим політичним простором, у якому християнин покликаний здійснювати аскетичні практики, щоб навчитися богозаповіданої любові. Відстоюючи свою позицію, автор полемізує з провідними сучасними християнськими мислителями, які займають антиліберальну позицію (передусім із С. Гауервасом і Дж. Мілбанком), тим самим долучаючись до дискусій, які ведуть сьогодні в царині політичної теології.
–5%
Папаниколау Аристотель Мистическое как политическое. Демократия и не-радикальная ортодоксия. Папаниколау