У монографії вперше в українській фольклористиці проаналізовано семантику персонажів українських народних чарівних казок Закарпаття у контексті психоаналізу. Розглянуто особливості об'єктивації архетипів Аніма, Анімус, Самість, Мудрий Старий (Стара), Дух, Тінь шляхом аналізу сюжетів. Герої трактуються як об'єктивовані архетипи колективного несвідомого, а сюжети казок - як метафоричні сценарії вікових ініціацій чоловіка (у чоловічих казках) або жінки (в жіночих казках). Із використанням положень психоаналізу З. Фройда та К.-Г. Юнга висвітлено історію людської душі, яка в чарівних казках прихована під системою архетипних образів, мотивів і символів. Систему персонажів чарівних казок Закарпаття розглянуто як нерозривну єдність об'єктивованих архетипів, які у процесі взаємодії створюють мозаїчну картину індивідуації людини, яка, долаючи межу між реальним та ірреальним, знаходить шлях до осягнення Самості.
–5%
Українська народна чарівна казка: психоаналітичний аспект. Монографія. Видавництво Ростислава Бурлаки