Усе починалося з невеличкої новелки, яку навіяв вечір, а закінчення просто наснилося. Тексти ніби з'являлися нізвідки, сцени снилися, слова виринали просто з повітря, та все безсюжетно. Роздуми, роздуми, уривки. Аж потім мені стало зрозуміло: досить мучитися, слід просто писати, а там будь що буде. І коли здавалося, що вже не зможу віднайти свою нитку, з'явилася муза. Нитка віднайшлася — вона була у правді. Часом, ми не розуміємо, якими важливими є для когось, хто не завжди поряд. Часом, не знаємо, як сильно змінюємо чиєсь життя. Часом, не усвідомлюємо, скільки ниточок навкруги. Вона ще не ідеальна — книжка. Дещо зміниться, впевнений, але мені здається, що вона направду тепла. І чесна. Це правдива історія про життя, студентство та доленосні зміни. У перипетіях випадковостей, перших хвиль революції, АТО, вервиць співпадінь, кохання та зовсім недитячих випробувань кожен обирає свій шлях — свою нитку, яка обов'язково приведе кудись. Який же вибір зробити?
–5%
Ниточки. Роман Глєбов. Markobook