Ще з молодих років Петро Шекерик-Доників, заохочений своїм учителем Лукою Гарматієм, почав збирати етнографічні матеріали. Він був першим гуцулом, що взявся за цю роботу. Доти гуцулами цікавилися лише приїжджі, а гуцули не дуже, бо й так все знали. Але приїжджі брали лиш те, що їм треба було. Або так, як уміли. До цієї книжки увійшли народні оповідання про опришків, які зібрав Петро Шекерик-Доників. Через них можемо побачити, що то були за люди і в який час вони жили. Разом із тим, Шекерик-Доників записав свої оповідання тими словами, що чув від тих, хто йому оповідав, — найчистішим гуцульським діалектом. Тому в цій книжці маємо не лише оповідання про опришків, а й ту мову, якою вони говорили.
–5%
Опришки. Народні оповідання. Петро Шекерик-Доників. Дискурс